Алузія

Титулна сторона глиняної табличкы з Пілосу, на якій зображеный мотив лабірінту — натяк на міфолоґічну борьбу Тесея і Мінотавра.

Алу́зія (лат. allusio — натяк, фіґля) — риторична фіґура, що содержит упутство, аналоґію ці натяк на історичный, міфолоґічный, літературный, політічный ці бытовыйфакт. Основов аналоґії авадь натяка, що образуют алузію, скорше всёго є всьыми знаємый історичный выслов авадь крылата фраза («Прокрустове ложе», «Рубікон перейдено» і так дале).

Алузія є інтертекстуалным приёмом, єдным зі способів розбераня твору в границях літературної традіції. Понятя алузії в літературі трактуют і ширше — як выдїлна відміна алеґорії, в основі якої конкретнї факты тай події історії і умілства: Ганібалова клятва, Архімедова вага, вічный револуціонер.

Функції алузії

Цюлунок Юды — скулптурна група Латераньскої базилїкы (Рим).

Н. Глїнка тай А. Мачуляньска выокремили такі функції алузії:

• естетико-познавална;
• оцїно-характеризувална;
• емотивно-експресивна;
• функція підтексту.

Жерело алузії

Алузії є нерозлучнов частинов културного і літературного контексту. Вны відсылают до знаємыї образїв, сужетїв ці ідей, які мают сімволїчноє значеня. Жерела алузій всякі.

• Міфолоґія (Авґієві стайнї).
• Сяте Письмо (Цюлунок Юды).
• Літературнї творы («Челядницка комедія» О. де Бальзака, «Небожествена комедія» З. Красіньского).

Виды алузій

Відповідно до жерел, алузії роздїлят ся на відміны.

• Біблійнї .
• Міфічні .
• Поетичні (літературнї).
• Арталюзії — вкропеня у творі малярства.
• Історичнї .
• Політіко-публіцстичнї .