Едіт Піаф
| Едіт Піаф | |
|---|---|
| Édith Piaf | |
| Псевдонім | Édith Piaf |
| Прозывка | La Môme Piaf |
 | |
| Чинность | співак, актор, студійний музикант, шансоньє, вуличний артист, автор пісень |
| Жанр | шансон, chanson réaliste, балада |
| Горожанство | Франція |
| Уроджѣня | 19 децембра 1915 Паріж[1][2] |
| Упокоеня | 10 октовбра 1963 |
| Причина смерти | крововилив |
Похованя: Пер-Лашез, Grave of Gassion-Piaf 1334
| |
| Активность | 1935—1963
|
| Отець | Луи Гасьон |
| Мати | Аннетта Майяр |
| Діти | (1) Марсель Дюпон |
| Награды | |
| Зал слави премії «Греммі», Срібний диск, Золотий диск, Платиновий диск | |
| Magnum Opus | |
| La Vie en rose, Milord, Non, je ne regrette rien | |
 | |
 Едіт Піаф на ВікіскладѣVIAF:141145970358932252843; GND:118594125; LCCN:n50010718; FAST:3170; BNF:13898453f; NLKR/NLC:jn20000701407; OL:OL930508A; | |
Едіт Піаф (19. децембра 1915, Паріж – 11. октобра 1963, Ґрассе), властным іменом фр. Édith Giovanna Gassion, знана під псевдонімом фр. La Môme Piaf была славна і облюблена французька шансоньєрка.
Єй способ інтерпретації рефлектовав практічны скусености із жывота, котры сама пережыла, або і внутрїшнї сітуації в котрых ся сама находила. Тот умелецькый приступ з нёй наконець учінив французьку народну ікону. Шансоны як „La vie en rose“ (Ружовый світ), „L’hymne á l’amour“ (Ода на любовь), „Milord“ і „Non, je ne regrette rien“ (Ничого не баную) єй принесли світову популаріту.
Референції[едітовати | едітовати жрідло]
- ↑ Німецька національна бібліотека; Державна бібліотека в Берліні; Баварська державна бібліотека; Австрійська національна бібліотека (по de), Gemeinsame Normdatei, Wikidata Q36578, https://gnd.network/, [перевірено 10 децембер 2014]
- ↑ http://www.cineartistes.com/?page=images&id=715&type=3.
Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.