Ян Францисци Римавскый: Роздїлы міджі ревізіями

Матеріал з Вікіпедія
Вилучено вміст Додано вміст
Igor Kercsa (діскузія | приспівкы)
образок
VitalRyabchuk (діскузія | приспівкы)
Немає опису редагування
Значка: Скасовано
Рядок 1: Рядок 1:
{{Особа
{{Особа
|Имя= Ян Францисци Римавскый
|Имя_оригиналне= {{ref-sk}} ''Ján Francisci Rimavský''
|Имя_оригиналне= {{ref-sk}} ''Ján Francisci Rimavský''
|Категория_склада= Ján Francisci-Rimavský
|Категория_склада= Ján Francisci-Rimavský
|Образчик=[[File:Ján Francisci 1862.png|230px]]
|Образчик=Ján Francisci 1862.png
|Образчика_подпис= портрет од незнатого автора, 1862
|Образчика_подпис= портрет од незнатого автора, 1862
|Чинность= [[поет]], [[писатель]],
|Уроджѣня= {{Birth date|1822|06|01}}
|Уроджѣня= {{Birth date|1822|06|01}}
|Мѣсто_роджѣня= [[Гнуштя]], [[Жупа Гемер|жупа Гемер]], [[Австрийска империя]]
|Мѣсто_роджѣня= [[Гнуштя]], [[Жупа Гемер|жупа Гемер]], [[Австрийска империя]]
|Упокоеня= {{Death date and age|1905|03|07|1822|06|01}}
|Упокоеня= {{Death date and age|1905|03|07|1822|06|01}}
|Мѣсто_смерти=[[Мартин]], [[Австро-Мадярщина]]
|Мѣсто_смерти=[[Мартин]], [[Австро-Мадярщина]]
|Причина_смерти=
}}
}}
{{Вонкове медиум
{{Вонкове медиум
Рядок 31: Рядок 28:
}}
}}
[[File:Hnúšťa - Pomník J. F. Rimavského.jpg|thumb|262px|{{center|Памятник в Гнушти}}]]
[[File:Hnúšťa - Pomník J. F. Rimavského.jpg|thumb|262px|{{center|Памятник в Гнушти}}]]
'''Ян Францисци Римавскый''', властнѣ ''Ян Францисци'', псевдоним ''Янко Римавскый'', {{ref-sk}} ''Ján Francisci-Rimavský''; {{nowrap|*[[1. юн]] [[1822]]}}, [[Гнуштя]], [[Жупа Гемер|жупа Гемер]], [[Австрийска империя]] – {{nowrap|†[[7. марец]] [[1905]]}}, [[Мартин]], [[Австро-Мадярщина]] — словацкый будитель и [[политик]], [[Фолклористика|фолкориста]], [[проза]]ик, [[поет]] и [[новинарь]].<ref name="Perný">Lukáš Perný</ref>
'''Ян Францисци Римавскый''', властнѣ ''Ян Францисци'', псевдоним ''Янко Римавскый'', {{lang-sk|Ján Francisci-Rimavský}}; {{nowrap|*[[1. юн]] [[1822]]}}, [[Гнуштя]], [[Жупа Гемер|жупа Гемер]], [[Австрийска империя]] – {{nowrap|†[[7. марец]] [[1905]]}}, [[Мартин]], [[Австро-Мадярщина]] — словацкый будитель и [[политик]], [[Фолклористика|фолкориста]], [[проза]]ик, [[поет]] и [[новинарь]].<ref name="Perný">Lukáš Perný</ref>


== Биография ==
== Биография ==

Ревізія 23:53, 16 авґуста 2023

Ян Францисци Римавскый
словац. Ján Francisci Rimavský
ПсевдонімJanko Rimavský, Slavoľub, Vratislav Rimavský
Ján Francisci 1862.png
портрет од незнатого автора, 1862
Чинность поет, писатель, перекладатель, новинарь, політік
Горожанство Австрійска імперія, Австро-Угорьско
Уроджѣня юна 1, 1822(1822-06-01)
Гнуштя, жупа Гемер, Австрийска империя
Упокоеня марца 7, 1905 (82 р.)
Мартин, Австро-Мадярщина
Похованя Народний цвинтар у Мартіні 23148
Праца Pešťbudínske vedomosti
 Ян Францисци Римавскый на Вікіскладѣ
VIAF:202558174; GND:120600455; LCCN:n78057391; FAST:25953; BNF:122022375, 12128983z; BHS:347; NLKR/NLC:skuk0000414; OL:OL4693621A, OL792867A; GKG:/g/12195n_h;
Ján Francisci Rimavský (1822–1905)
RTVS, audio 15 min. словац.
https://www.rtvs.sk/clanok/84047/jan-francisci-rimavsky-1822-1905
Памятник в Гнушти

Ян Францисци Римавскый, властнѣ Ян Францисци, псевдоним Янко Римавскый, словен. Ján Francisci-Rimavský; *1. юн 1822, Гнуштя, жупа Гемер, Австрийска империя7. марец 1905, Мартин, Австро-Мадярщина — словацкый будитель и политик, фолкориста, прозаик, поет и новинарь.[1]

Биография

Походжѣня и штудии

Отець му, тыж Ян Францисци, быв крайчир, а тоту професию мав ай дѣдо му. Мати, Мария Францисци, роджена Храпан, была дѣвка ремеселника, сукнаря. Учив ся в сельской школѣ в Гнушти (1827–1830), латинско-мадярской школѣ в Ождянох (1830–1834), нѣмецкой школѣ в Левочи (1834–1839), евангелицком лицею в Прешпурку (1939–1943), де ся выучовало по латинскы и мадярскы, але ту быв едным з професорох Юрай Палкович, котрый выучовав ай «славянскый» (словацкый) язык.[2]

В Прешпурку ся спознав з Людовитом Штуром и став ся его великым приятельом и помочником в дѣлѣ выпестованя словенчины на литературный язык. В року 1844 перейшов до Левочѣ и там зорганизовав Словацкый инштитут, подобный тому, якый нашов в Прешпурку, де словацкы штуденты всякыма можныма способами пестовали материнскый язык и литературу. Коли му тот инштитут заказали, продовжовав выучовати словенчину в духу Штура яко приватный учитель.[3]

В роках 1845–1847 завершив свое образованя штудиями права в Пряшовѣ, чим зыскав можность урядницкой роботы, а такой достав мѣсто политично-юридичного практиканта у поджупана Гемерской жупы Густава Фаи.[1]

Револучны рокы

По зачатку револуции в маю 1848 быв участником зобраня штуровцьох в Липтовском Микулашу, де были прияты Жадости словацкого народа. Коли ся вернув одты до свого родиска, быв выбраный за капитана новоствореной там добровольницкой словацкой народной гарды. Створѣньом гард ся занимали тыж Штефан Марко Дакснер и Михал Милослав Бакулини, а як од них мадярска револучна влада зажадала, жебы их гарды ишли против сербско-хорватскому войску Йелачича, што напало од юга, вшиткы трое ся спротивили.[3]

За тото штатариалный суд в Плешивцю зачатком новембра 1848 засудив вшиткых трьох на шибеницю. Але на то дошла вѣсть, же 30. октобра Йелачич розбив мадярске войско при Швехату, а судцѣ пак не мали смѣлость россудкы дати выконати и дали то на высшу инштанцию, де им россудкы змягчили на 3 и 2 рокы вязбы, котру мали одбывати в Будапештѣ.[4]

В януарѣ 1949, коли австрийске войско добыло Будапешт, Францисци з колегами достав слободу и вернув ся ку своим добровольникам, де вшиткы три гарды были злучены до едного прапора, котрого став ся велительом.[3]

По револуции

По удушѣню повстаня Францисци занимав высокы уряды: быв секретарь при окресном комисарствѣ во Зволенѣ, од року 1853 — жупный комисарь в Дебреценѣ, од 1859 — штатный радник намѣстництва во Великом Варадинѣ, од 1860 — в Будинѣ, од 1863 повышеный до повного штатного радника угорского намѣстництва. При том не зрадив свои народностны идеалы. В роках 1851–1863 выдавав Pešťbudínske vedomosti (быв шефредактором). Од року 1861 быв предсѣдником Славянского згромаджѣня в Турчанском Святом Мартинѣ, з котрого пак взникла Матиця словенска, а дале быв доживотным честным подпредсѣдником.[3]

В роках 1864–1865 быв жупаном Липтова, по австро-мадярском доеднаню (1867) пензионованый. Даякый час бывав в Ревуцой, де быв дозорцьом высшой гимназии. В роках 1870–1898 быв предсѣдником Книговыдавательского акционерского сполку в Мартинѣ. В року 1872 ся навсе осадив в Мартинѣ и зоставав в сторонѣ од сполоченского живота.[1]

Творба

Францисци зачав традицию казковых зберок в Словакии. Его поезия и проза были меджи первыма проявами литературного словацкого языка. В его творах переважать романтичный патос, фолклорны вплывы, мотивы словацкой природы, патриотизма.

Выбране з творбы
  • Slovenskje povesti, Levoč 1845
  • Janko Podgorski.Povest`zo XVI. stoletia, Nitra 1846
  • Poviedky pre slovenské dietky, Martin 1871
  • Iskry zo zaviatej záhräby, Turč. sv. Martin 1889.
  • Vlasny zivotopis, Martin 1909

Жерела и одказы

Референции

  1. 1,0 1,1 1,2 Lukáš Perný
  2. Ján Francisci
  3. 3,0 3,1 3,2 3,3 J. Otto
  4. Peter Kompiš: Slovenské povstanie r. 1848/49