Сукалень

Матеріал з Вікіпедія
Сукалень в свадьбянім шатї
Сукалень летить
Гнїздо з яйцями
Limosa limosa

Сукалень (Limosa limosa) є великым видом прибережного птаха з родины бекасовых (Scolopacidae).

Опис

Росте до 35–45 цм і роспятя крыл мірять 70–82 цм. Вага самцїв колыше міджі 160–440 ґ, саміцї мають міджі 244–500 ґ. Самцї бывають звычайно дакус меншы як саміцї і мають тыж куртшый дзёбак. В свадьбянім шатї мать помаранчово арджавый карк і грудь (інтензівнїшый мать самець) і вшелияко інтензівне тмаве смужкованя на груди і верхнїй части інакше білого бріха, в простім шатї суть обі поглавя там само зафарблены - сивобуро. Молоды птахы мають жовткаво буру грудь. Особливо почас лїтаня суть выразны чорнобілы пірка і хвіст.

В току ся озывать голосным „ґрутйо“; дале тыж носовым „вітовітовіто“, мевове „квуііг“ або швыдке „вівіві“.

Росшырїня

Гнїздить на россяглій теріторії Евразії і в меджах од Ісланду выходно по выходну Сібірь. Є перелїтный вид, зимує в южній і западній Европі, Африцї. на Середнїм выходї і Австралазії.

Ґлобална популація сукалня падать; лем в роцї 2005 быв спад за опереднїх 15 років гаданый на цїлых 25 %. Прічінов є головно страта гнїздовищ бо ся одводнёвали мочарї і тыж інтензіфікація сільского ґаздівства. В много областях є огроженый ловлїнём, і наперек тому же є лов у вшыткых штатах Европской унії окрем Франції заказаный.

Біотоп

Гнїздить на векшых вогкых луках і травистых мочаринах. Коли міґрує, тогды ся стримує в устях рік і на прибережах моря.

Страва

Жывить ся хробаками, павуками, слимаками і глистами, коли міґрує та їсть і насїня. Жертвы глядать пиханём своїм довгым дзёбаком з вынятково чутливым кінцём до болота або мягкого ґрунту.

Гнїздїня

Гнїздить 1x шторік од апріля до юла, обычайно в малых вольных колоніях о 2-20 парах. Хоць пары перебывають зиму оддїлено, і наперек тому ся на гнїздо по зимі вертають звычайно лем 3 днї од себе. Як ся єден птах спізнить, пар ся роспаде. Самець на своїй теріторії, котра ся розкладать на плосї 30-50 метрів коло гнїзда глубить на земли в низкій веґетації дакілько плыткых ямок, часто выстеленых рослиновым матеріалом, з котрых собі саміця єдно выбере і накладе до нёго 4(3–5) зеленкавы, буры флякасты яйця о великости 55,1 x 37,8 мм. На їх інкубації тырваючій 21–24 днїв ся дїлять обоми птахы і вєдно тыж в тім часї актівно хранять околіцю гнїзда. Молодята суть прекоціалны а гнїздо опущають уж пару годин по вылягнутю. Далшых 25-30 днїв суть пак спроваджаны обоми родічами до часу, як ся опірять. Притім ся можуть рушати в беспосереднїй близкости гнїзда, тыж як вєдно путовати аж 3 км далеко до місць з векшов понуков стравы. З нідерландской штудії выплывать, же в першім роцї жывота умерать 37,6 %, в другім 32 % а в далшых роках 36,9 %.[1]

Референції

  1. BWPi: The Birds of the Western Palearctic on interactive DVD-ROM. BirdGuides Ltd. & Oxford University Press. London, 2004. ISBN 1-898110-39-5 (англ.)

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Břehouš černoocasý на чеській Вікіпедії.