Середнїй довбач

Матеріал з Вікіпедії
Перейти до: навіґація, Найти
Середнїй довбач

Середнїй довбач (Dendrocopos medius) є середнї великый вид дятлообразного птаха з родины дятловых (Picidae).

Опис[едіт.]

Є лем дакус меншый як великый довбач (D. major), але разом очівісно векшый, як довбач малый (D. minor). Росте до довжкы 20–22 цм а роспятя крыл мірять 33–34 цм, вага колыше міджі 50–58 ґ. Хырбет і крыла мать блищачо чорны, біло флякасты, з кулятым білым фляком на крылах коло плеч. Хвіст є чорный з білыма, тмаво смужкованыма вонкашнїма пірками. Тимя мать червене без чорного краю, шыёва смужка чорна, незаперта. Бокы суть сиво смужкованы, грудь світло жовта а бріх і спіднї кровкы хвоста ружовы. Дзёбак є кус куртый, слабшый, світло сиво зафарбленый. Із вшыткых видів довбачів в Европі мать найменше розвинутый сексуалный діморфізм очівісный лем на червеній чапочцї, котра є у саміць дакус куртша а на заднїм краю брудно помаранчово жовта.

Од подобного сорокопуда великого ся одрізнять головно червеным тимём, іншаков кресбов головы, світлишыма спіднїма кровками хвоста, сивым смужкованём на боках тїла і слабшым дзёбаком.

Озывать ся выразным „ґик“, часто і швыдко за собов, або скынчавым „квеег“. Бубнує лем рїдко.

Росшырїня[едіт.]

Жыє на россяглій теріторії Европы, в меджах од Канатерьскых гор кріз Піренеї, велику часть Франції, Белґії а середнёй Европы аж по западный край европской части Росії; засягує тыж на Кавказ а до Ірану а Іраку в Малій Азії. Є то сталый птах.

В середнїй а выходній Европі гнїздить головно в низинах і горбковых країнах, максімално по 900 м н. м.. В Італії, на Балканї і в Турції але гнїздить аж по 1 700 м н. м. а на Кавказї і в Іранї іщі высше.

Европска популація того виду є гадана на 140–310 тісяч гнїздячіх парів; набогатше є притім росшыреный в середнїй і выходній Европі.

Біотоп[едіт.]

Жыє переважно в листяных лїсах з перевагов старых дубів, менше чіслено пак в далшых тіпах листяного лїса, в змішаных лїсах, великых садах і парках. Найважнїша є великость залїсненой плохы. Барже перерваны лїсовы поросты меншы як 10 гектарів заселює лем малоколи.

Страва[едіт.]

Страву глядать головно в корунах стромів. Жывить ся переважно хробаками і мурянками, але в меншім множестві тыж різныма плодами, насїнями ці мязґов. До дерева барз часто не сїче а в дереві жыючі інсекты і ёго ларвы зато здобывать лем спід верьхнёй верствы або одтягнутых кусів скоры.

Гнїздїня[едіт.]

Поглавно дозрївать уж на кінцї першого рока жывота. Є моноґамный. Гнїздить в дутинах стромів, як собі сам глубить в кменях або силных конарях з мягкым деревом, звычайно у вышцї 5–10 м над землёв. На їх тесяню, котре тырвать звычайно 2–4 тыжднї, ся дїлять обі поглавя; в конечнім штадію бывають шырокы згруба 12 цм і глубокы 20–35 цм із вступнов дїров з діаметром найменше 34 мм. Даколи тыж схоснувать опущены дутины великых довбачів або малых довбачів, котры росшырює, ці обсаджує єдну властну дутину вецераз. В середнїй Европі зачінать гнїздить найскорше на початку апріля. Шторік кладе звычайно єдну зношку з 5–6 (4–8) білыма, блищачіма, 23,2 x 18,5 мм великыма яйцями, на котрых сидять обоми родічі 12–13 днїв. Молодята пак гнїздо опущають по 20–24 днях.

Референції[едіт.]

Тота статя є часточно або цалком основана на перекладї статї Strakapoud prostřední на чеській Вікіпедії.