Русины

Матеріал з Вікіпедії
Перейти до: навіґація, Найти
Далшы значіня суть зазначены у статї Русины (чеперушка).
Русины
Fedor Vico 140x190.jpgOleksandr Dukhnovych 140x190.jpg
Michael Strank 140x190.jpgJimmy Carter with Andy Warhol during a reception for inaugural portfolio artists., 06-14-1977 - NARA - 175147 (cropped).jpg
Реґіоны із значнов популаціов
 Словеньско 24,201 [1]
 Сербія 15,626 [2]
 Україна 10,100 [3]
 Румуньско 7,000 [жрідло?]
 Польско 5,800 [жрідло?]
 Croatia 2,337 [4]
Языкы

Русиньскый язык, бачваньскый русиньскый язык, україньскый язык, словеньскый язык, російскый язык [жрідло?]

Реліґія

Православна церьков, Ґрецько-католицька церьков

Повязаны етнічны ґрупы

іншы славяне, українцї

Русины (укр. Русини, словацькы Rusíni, польскы Rusini, сербскы Русини, Rusini) — выходославяньска етнічна ґрупа.

Населїня, підґрупы і множество

Русины населяют Закарпатьску область Україны, Выходне Словеньско (северовыход Пряшівского края) і часть польскых Бескид; дакотра часть з них жыє в країнах, де ся переселили в часї послїднїх стороч — Мадярьску, СербіїВойводинї, де є їх язык признаный як єден з офіціалных языків края), Румунії, Молдавії, Хорватiї, США, Канадї, Австралії, Росії. Помімо самоназываня «Русины» і «Руснакы», тыж ся называють другыма народами як Угрорусины, Угрорусы, Карпатороссы, Рутены

Русины даякый час назад были включены в список націй UNPO. Теперь Русинів в списку націй UNPO нїт.

По україньскім списованю населїня в 2001 року, в Закарпатской области было зареґістровано 10 090 Русинів. Списованя людей в року 2002 в Польску — 5 863 Лемків (підґрупа Русинів), списованя людей року 2002 в Войводинї — 15 626 Русинів, в Мадярьску 2001 — 2 079 людей.

Етнічна теріторія карпатьскых Русинів

Русины — четвертый выходославяньскый народ, знамый під менами: Руснакы, Угрорусины, Угрорусы, Карпатороссы, Рутены, Русины. На початку становлїня штатности выходных славян — Києвской Руси, земли Русинів населяли Славяне: Білы Хорваты, а Чорны Хорваты населяли Чехы і южне Польско. Земля Русинів з тых часів ся зове Підкарпатьска Русь. В составі Чехословакії єй называли Підкарпатьска Русь, а в составі Угорьска ся называла Руська Крайна. В X-XI сторочах Підкарпатьска Русь належала до Києвской Руси і з той причіны выходны Славяне Підкарпатя сохраняють свій етнонім «Русины», несмотрячі на періпетії історії. Австроугорьскы уряды хосновали златинізованый етнонім: «рутены» деріват од «Русины». В часї XI-XIII віків угорьскы феодалы поступно заберали земли Русинів за «засечной лініов» — граніцёв края, поступно єй посували по Підкарпатю ку підножаю гор. Правне включіня Підкарпатьской Руси до Угорьского кралёвства ся дїало в XIII-XIV віках. Грамоты зафіксовали обшырну катеґорію выходославяньскых назв поселїня, говорячіх о прожываню там в проїднаванім часї выходных Славян. А Києвска Русь, ослаблена сепаратізмом містных урядів — князькыма конфліктами, впала під ударами татаро — монґольского . В резултатї тых подїй Підкарпатьска Русь до початку XX віка належала Угорьскому кралёвству.

Russinisches Siedlungsgebiet
in der Karpatenukraine und im slowakisch-polnischen Grenzgebiet: Lemken (blau), Bojken (braun), Doljanen (rot) und Huzulen (grün)
Русинів поселення область у Карпатьскій Україні і словацько-польській прикордонній зоні: Лемкы (блакитний), Бойкы (коричневий), Долиняны (червоний) та Гуцулы (зелений)

Земли днешнёй Білорусії і Україны вошли до нового центра Земли Русской — Великого Княжества Литовского. Галицька Русь вошла до Польского кралёвства. Владимиро — Суздальска Русь была під пальцом Золотой Орды і лем севері Новгородска Земля — «република» Людовой рады сохранила незавіслость (тоту землю шкандинавцї называли країнов міст (городів) — «Гардарика». Потім Велике Княжество Литовске ся споїло з Польскым кралёвством в Речь Посполиту и землї Білорусії остали під котролёв Вильнюсу, што і послужыло к становлїню білоруского народа.

Православна Церьков Підкарпатьской Руси змушено вступила в унію з Рімом, уніатьску ґрекокатолицьку церьков 24 апріля 1646 року Ужгородской унії. З того моменту приналежность к уніатству стало ся етнічным сіґналом приналежности к славянскому етносу Русин. Як і скоре Русины упали асімілації. В резултатї асімілації Русинів і страты языка, уніаты ся появили серед Румунів, Мадярів і Словаків. Етнічна теріторія Русинів ся поступно зменшовала і в серединї XIX стороча она невелё перевышовала 50 тісяч кв.км.

В року 1910 в многонародностнім Угорьскім кралёвстві русиньскоязычного населїня убыло до 2,6 % в резултатї асімілації Русинів, а чісло уніатів ся знижыло з 5,4 % незначно до 5,2 %. Потомкы Русинів што стратили язык ся старали сохранити приналежность ку уніатству. В року 1910 множество Русинів было таке: уніатів 472 тісяч, католиків 3 тісяч, а православных ся сохранило лем 7 тісяч. Приятя уніатства евідентно загамовало Русинів од веце швыдкого темпа асімілації. Множество уніатів у другых етніках реґіону в резултатї асімілації Русинів была в року 1910 така: мадярьскоязычны уніаты 247 тісяч, румуноязычны уніаты 121 тісяч, і словакоязычны 102 тісяч. Во взаємноодношінях Русинів зо Словаками скоре ішов процес не асімілації, але процес консолідації славян Угорьска, языкы котрых дуже подобны. Взникло переходне субетнікум словако-рутены по вірї ґрекокатолици, а по языку переходный діалект словацького языка. Множество словако—рутенів в року 1830 была 12 тісяч, і к 1910 достигла уж 110 тісяч людей. В резултатї асімілаторской політікы австроухорьскых урядів в Підкарпатьскій Руси ішов інтензівный процес знижіня чісла русиньскоязычных сел, аналоґічный процесам в Ґерманії, знижіня чісла славяноязычных сел у лужічанів в Полабскій Сербії і поморянів-кашубів в Поморянії. В року 1810 в Підкарпатю было русиньскоязычных сел 776, в 1830 756 сел, і в 1880 їх остало лем 517. Несмотря на асімілацію Русинів і їх еміґрацію за океан асіміляцію Русинів, їх множество ся звекшовало. В року 1810 Русинів-уніатів было 430 тісяч, в 1910 Русинів было 482 тісяч, в 1930 достигла 570 тіс., а в 1979 978 тіс. людей. На теріторії Словеньска ся множество Русинів зменшало, в року 1810 їх было 153 тіс., в 1900 — 83 тіс., а в 1980 їх остало 47 тісяч. В Румунії теперь русиньскоязычного населїня остало 32 тісяч людей і суть концентрованы в основнім на ріцї Русковой. В Мадярьску русиньскый язык вышов з хоснованя. В Румунії іщі жыють Українцї в Буковинї и Липоване — руськы в делтї Дуная і містї Тульча.

на Словеньску

На выходї превладають Русины, на западї суть лем дакотры з русиньскых сел. Крайнов западнов точков є Остурня (49°20′00″N 20°14′00″E / 49.3333333°N 20.2333333°E / 49.3333333; 20.2333333 scale= should be scale: in {{Coord}}) у Старой Любовнї.

Списованя людей на Словеньску в року 2001 зазначіло 24 201 Русинів. Найвекша концентрація русинського і україньского (у выбраных народностей почас списованя людей) населїня ся находить в окресах Міджілабірцї і Свідник. Русиньске населїня Словеньска є концентроване передовшыткым в селах в горьскых масівах Спішска Маґура, Левочскы Верьхы, Черґов, Низкы Бескиды, Сланьскы Верьхы, Вигорлат, Буковскы Верьхы.

Списованя людей на Словеньску в року 2001, русиньске і україньске населїня в процентах
Окрес %
Окрес Міджілабірцї 45,4
Окрес Свідник 13,0
Окрес Снина 11,6
Окрес Стропков 6,1
Окрес Гуменне 5,0
Окрес Бардеёв 4,2
Окрес Стара Любовня 4,5
Окрес Пряшів 1,4

У карпатьскых Русинах екзістують силны процесы асімілації. Веце точный образ даколишнёго заселїня краю Русинами може дати процентове населїня православных і ґрекокатоликів:

Списованя людей в року 2001 на Словеньску, православне і ґрекокатолицьке населїня в процентах
%
Окрес Міджілабірцї 84,5
Окрес Свідник 56,3
Окрес Стропков 48,3
Окрес Собранцї 43,9
Окрес Снина 43,2
Окрес Стара Любовня 33,0
Окрес Михалївцї 25,6
Окрес Бардеёв 24,5
Окрес Воронов над Топлёв 24,4
Окрес Требішов 24,2
Окрес Гуменне 21,2
Окрес Сабінов 11,3
Окрес Ґелніца 10,6
Окрес Пряшів 8,8

Література

  1. Magocsi, Paul Robert. Encyclopedia of Rusyn History and Culture, Toronto, University of Toronto Press, 2002, ISBN 0-8020-3566-3. О книге:[1] Содержание, популярные отрывки:
  2. Henri Baerlein, In Czechoslovakia’s hinterland, Hutchinson, 1938, ASIN B00085K1BA
  3. Bidwell Ch.E. The Language of Carpatho-Ruthenian Publications in America. Pittsburg, 1971.
  4. Christian Ganzer, Die Karpato-Ukraine 1938/39 — Spielball im internationalen Interessenkonflikt am Vorabend des Zweiten Weltkrieges, Hamburg, 2001 (Die Ostreihe — Neue Folge. Heft 12).
  5. Albert S. Kotowski, «'Ukrainisches Piemont'? Die Karpartenukraine am Vorabend des Zweiten Weltkrieges.» In: Jahrbücher für Geschichte Osteuropas 49 (2001), Heft 1. S. 67-95.
  6. Kamil Krofta, Carpathian Ruthenia and the Czechoslovak Republic, 1934, ASIN B0007JY0OG
  7. Frantisek Nemec & Vladimir Moudry, The Soviet Seizure of Subcarpathian Ruthenia, Hyperion Press, Toronto, 1955
    Reprint edition: November 1, 1980, ISBN 0-8305-0085-5
  8. Stefan A. Fent, Greetings from the Old Country to all of the American Russian people ! (Pozdravlenije iz staroho Kraja vsemu Amerikanskomu Karpatorusskomu Narodu!), 1935, ASIN B0008C9LY6
  9. Vincent Shandor, Carpatho-Ukraine in the Twentieth Century. A Political and Legal History, Cambridge, Mass., Harvard U.P. for the Ukrainian Research Institute, Harvard University, 1997, ISBN 0-916458-86-5
  10. Peter Stercho, Carpatho-Ukraine in International Affairs 1938—1939, Notre Dame, 1959
  11. Rusinko, Elaine (2003). Straddling Borders: Literature and Identity in Subcarpathian Rus',
  12. Michael Winch, Republic for a day: An eye-witness account of the Carpatho-Ukraine incident, University Microfilms, 1973, ASIN B0006W7NUW
  13. Павел-Роберт Магочи. Народ нізвідки. Ілюстрована історія карпаторусинів, Ужгород, 2006
  14. Павел-Роберт Магочи. Історія України, Киев, 2007. (на англ: Paul Robert Magocsi.A History of Ukraine,University of Toronto Press (Jan 1997), ISBN 978-0-8020-7820-9)
  15. Магочий, П. Р.: Русины на Словенську. Пряшов, Русинська оброда, 1993.
  16. Paul Robert Magocsi.The Shaping of a National Identity: «Subcarpathian Rus», 1848—1948 (Harvard Ukrainian Research Institute Sources and Documents), University of Washington Press; Rev Exp edition (Oct 2002), ISBN 978-0-295-98146-8
  17. Paul Robert Magocsi.The Rusyns of Slovakia: An Historical Survey (East European Monographs), Columbia University Press (23 Mar 1994), ISBN 978-0-88033-278-1
  18. Paul Robert Magocsi.Our People: Carpatho-Rusyns And Their Descendants in North America,Bolchazy Carducci Pub; 4th Rev edition (30 Jul 2005), ISBN 978-0-86516-611-0
  19. Magocsi, Paul Robert.An historiographical guide to Subcarpathian Rus,Harvard Ukrainian Research Institute, 1978, ASIN: B0000E9UBX
  20. Paul R. Magosci, The Ruthenian decision to unite with Czechoslovakia, Harvard Ukrainian Research Institute, 1975, ASIN B0006WVY9I
  21. Paul R. Magocsi, The Shaping of a National Identity. Subcarpathian Rus`, 1848—1948, Cambridge, Massachusetts, London, 1978, ISBN 0-674-80579-8
  22. Magosci Paul Robert. A new Slavic language is born: The Rusyn literary language of Slovakia. — New York, 1996. — VII, 79 p., VII, 68 p.
  23. Сб.: Русины: вопросы истории и културы. Пряшов, Русинська оброда, 1994.
  24. Суляк С. Осколки Святой Руси. Очерки этнической истории руснаков Молдавии, научный ред-р д-р ист наук Шорников П. М.,Кишинев, изд. дом «Татьяна», 2004, 240 с ISBN 9975-948-24-3
  25. Лабош Ф. История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї, 1745—1918. — Вуковар, 1979.
  26. Панько, Ю.: К вопросу о русинстве в Словакии и о возрождении русинскоголитературного языка. In: Wspólczesne tendencje jezyków słowiańskich. Prace naikowe Uniwersytetu Śląskiego nr 1456 T. 1. Katowice, 1994, s. 61-66.
  27. Мовчан С. П., Качараба С. П. Еміграція галицьких селян в Боснію i Герцеговіну наприкінці XIX — на початку ХХ ст. // Пробл. слов‘яно­знавства = Пробл. славяно­ве­дения. — Львів, 1990. — Вип. 12. — С. 66-73.

Референції

Commons
Вікісклад має мултімедіалны дата на тему:
  1. Permanently resident population by nationality and by regions and districts - Population and Housing Census 2001, Statistical Office of the Словеньско
  2. Zoran Jančić, ed (December 24 2002). "3. Population by national or ethnic groups by Census 2002, by municipalities". Issue LII, No. 295, Final Results of the Census 2002 (Communication ed.). Belgrade: Republic Statistical Office of Serbia. pp. 6–7. YU ISSN 0353–9555 SRB 295 SN31 241202. http://webrzs.stat.gov.rs/zip/esn31.pdf. 
  3. Про кількість та склад населення Закарпатської області
    за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
    . The higher figure is an estimate based on the proportions of local-born ethnic "Ukrainians" living in relevant West-Ukrainian oblasts; the Dolinyan, Boyko and Hutsul areas are included. See Карта говорiв украïнськоï мови, 10.10.2008; Энциклопедический словарь: В 86 томах с иллюстрациями и дополнительными материалами. Edited by Андреевский, И.Е. − Арсеньев, К.К. − Петрушевский, Ф.Ф. − Шевяков, В.Т., s.v. Русины. Online version. Вологда, Russia: Вологодская областная универсальная научная библиотека, 2001 (1890−1907), 10.10.2008; Ethnologue: Languages of the World. Edited by Gordon, Raymond G., Jr., s.v. Rusyn. Fifteenth edition. Online version. Dallas, Texas, U.S.A.: SIL International, 2008 (2005), 10.10.2008; Eurominority: Peoples in search of freedom. Edited by Bodlore-Penlaez, Mikael, s.v. Ruthenians. Quimper, France: Organization for the European Minorities, 1999–2008, 10.10.2008. How this estimate has been prepared in detail, is represented in the Table 1 of this article.
  4. Permanently resident population by nationality and by regions and districts - Population and Housing Census 2001, Statistical Office of the Croatia