Олга Ришави

Матеріал з Вікіпедія

Олга Ри́шави

Уроджѣняянуара 10, 1903(1903-01-10)
Мѣстек, Морава, Австро-Мадярщина
Умертямая 23, 1993 (90 р.)
Кушниця, Закарпатска область, Украина
ПогребКушниця, Закарпатска область, Украина
Занятяписателька, учителька
Язык творохнѣмецкый
НародностьНѣмкеня
Родомз Чех
ГорожанствоЧехословакия, УССР
Жанрыпоезия, казка, повѣданя

Олга Ри́шави, нѣм. Olga Rischawy (*10. януара 1903, Мѣстек, Морава, Австро-Мадярщина — †23. мая 1993, Кушниця, Закарпатска область, Украина) была нѣмецка писателька чешского походжѣня[1][2] в Подкарпатской Руси и Закарпатской области УССР.

Биография[едітовати | едітовати жрідло]

Закончила нѣмецку гимназию в родном мѣстѣ. Оддала ся за Чеха, котрый яко дипломованый лѣсник в року 1928 достав замѣстнаня на Подкарпатской Руси, и въедно з ним пришла до найдалшого восточного кутика молодой републикы. Была учительков музикы и спѣву в Раховѣ и Ясиню.[1][2]

По войнѣ и установлѣню совѣтской украинской влады перебрала ся до Кушницѣ, села де оддавна жила и спозначна часть нѣмецкого обывательства. Подобно иншым приселенцям з индустриализованой Чехии была очарована природов края, полюбила народный быт, спѣванкы, котрым учила дѣтей въедно з музикалнов теориев. Зостала вѣрна своей новой отчизнѣ и своей профессии до конця живота.[1]

Литературна творба[едітовати | едітовати жрідло]

Писала вершѣ, дѣточѣ повѣданя, вершованы и прозовы казкы[3] по нѣмецкы и публиковала в нѣмецкоязычных выданях в Празѣ, Теплицях, Братиславѣ.[2]

В повоенных роках, уважаючи на заострьовану комунистичнов владов антинѣмецку пропаганду, лишила литературну творчость. По хрущовском одмяку вернула ся ку писаню и публиковала свои творы в новинках Нѣмцьох Казахстана Freundschaft (Цѣлиноград), Нѣмцьох Алтая Rote Fahne (Славгород).[2] Выступовала тыж в централных московскых нѣмецкых выданях: Neues Leben,[1] антологиях нѣмецкой поезии в СССР.[2]

Окремов книжков вышли ей поезии з паралелным текстом по нѣмецкы и по украинскы: Голуба мандрівка, Ужгород, «Карпати», 1979,[2] двѣ зберкы поезий в Ужгородѣ.[1][4]

Посмертно вышла ей друга зберка поезий Рокам подвоєно ціну, Ужгород, 1996, таксамо з оригиналным нѣмецкым текстом и паралелным украинскым. Обѣ зберкы якостно потовмачив по украинскы Петро Скунць.[3][5][6]

Жерела и одказы[едітовати | едітовати жрідло]

  • Алмашій, Михайло. Русинська педагогічна енциклопедія. Ужгород, 2005. ISBN 966-2674-43-X Сс. 228-229.
  • Береш О., Гецко Н. Повернення Ольги Рішаві. //Нове життя (Іршава), 17 березня 2014.
  • Ігнатович, Олександра. Літературні портрети. «Ліра». Ужгород, 2013. ISBN 978-617-596-112-4 Сс. 50-51. Google books
  • Павленко Г. В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2 C. 150.
  • Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. ISBN 966-7838-23-4 С. 323.
  • Хланта Іван. Літературне Закарпаття у ХХ столітті. Бібліографічний покажчик. Ужгород, 1995. Сс. 607-608.

Референции[едітовати | едітовати жрідло]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 М. Алмашій.
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 И. Поп.
  3. 3,0 3,1 Павленко Г. В.
  4. Хланта Іван.
  5. Береш О., Гецко Н.
  6. Ігнатович О.