Класічна механіка

Матеріал з Вікіпедії
Перейти до: навіґація, Найти

Класічна механіка є механіка, занимаюча ся механічныма явами макроскопічных тїлес, котры ся рушають швыдкостёв занедбательнов к швыдкости світла.

З такыма явами ся чоловік стрїчать коло себе каждоденно, зато была векшына механічных явів дослїджована уж в старовіку (Архімед, Герон). На самім кінцї середовіку пак зачали знову быти знаня точнїшы і дале росшырёваны Ґалілео Ґалілей, Блейз Паскал). Завершінём было дїло Ісаака Ньютона, котрый постуловав законы класічной механікы (Ньютоновы законы рушаня), перетырваючі аж до кінце 19. стороча. Зато бывать класічна механіка часто означована як Ньютонова механіка.

Ку кінцю 19. стороча были під час проб служачіх на становлїня швыдкости світла выявены роспоры з Ньютоновов теорія. Тоты роспоры ся вдало вылучіти Албертові Айнштайнові формулаціов теорії релатівіты. Релатівістічна фізіка є основана на подобных прінціпах як Ньютонова механіка, зато бывать так выникнута релатівістічна механіка днесь тримана за часть класічной механікы. Даколи ся у тій звязаности говорить о класічній релатівістічній механіцї, чім ся підчаркує роздїл од квантовой релатівістічной механікы.

WikiLetraMini.png Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.