Класічна механіка

Класічна механіка є механіка, занимаюча ся механічныма явами макроскопічных тїлес, котры ся рушають швыдкостёв занедбательнов ку швыдкости світла.

З такыма явами ся чоловік стрїчать коло себе каждоденно, прото была векшына механічных явів бадана уж в старовіку (Архімед, Герон). На самім кінцї середовіку пак зачали знову быти знаня точнїшы і дале росшырёваны Ґалілео Ґалілей, Блейз Паскал). Завершінём было дїло Ісаака Ньютона, котрый постуловав законы класічной механікы (Ньютоновы законы рушаня), перетырваючі аж до кінце 19. стороча. Зато бывать класічна механіка часто означована як Ньютонова механіка.

КУ кінцю 19. стороча были почас пров служачіх про становлїня швыдкости світла выявены роспоры з Ньютоновов теорія. Тоты роспоры ся подарило вылучіти Албертові Айнштайнові формулаціёв теорії релатівіты. Релатівістічна фізіка є основана на обдобных прінціпах як Ньютонова механіка, зато бывать так выникнута релатівістічна механіка днесь поважована за часть класічной механікы. Даколи ся у тій звязаности говорить о класічній релатівістічній механіцї, чім ся підчаркує роздїл од квантовой релатівістічной механікы.