Діонізій Зубрицькый

Матеріал з Вікіпедія

Діонізій Зубрицькый (*20. юна 1895, Джачів - †15. апріля 1949, Пряшів) - русиньскый публіціста, ґрекокатолицькый священик, малярь, поет, сполоченьскый дїятель.

Біоґрафія[едітовати | едітовати жрідло]

Народив ся в селї Джачів близко Сабінова. По скінчіню пряшівской ґімназії в року 1913 штудовав на богословецькім семінарю (1917). Потом продовжовав на штудію права в Кошіцях (1922), Коменського універзітї в Братїславі (1924-25) і Україньскій вольній універзітї в Празї. Быв міджі орґанізаторами Руськой народной рады в Пряшові і Старій Любовнї (1918-19). В року 1919 помагав в Пряшові засновати русиньску ґрекокатолицьку школу. В 20-30-х роках ся орьєнтовав народно і боёвав проти словакізації охранов русиньскых школ.

Творчость[едітовати | едітовати жрідло]

Ёго русиньске писаня была переважно поезія, написав біоґрафії Духновіча і Павловіча, писав до часописів ці перекладав на русинькый язык хрістіаньскы катехізмы.

  • Наш Александер Духнович — 1923.
  • Александер Павлович — Ужгород: ОО. Василіан в Ужгородї, 1925. — 42 с.
  • Христианска наука для подкарпатских ґрекокатолических дітей — 1925.
  • Образ зи жизни Спасителя — 1934.
  • Русское чтениє — 1946.

Література[едітовати | едітовати жрідло]