Гайворон

Матеріал з Вікіпедії
Перейти до: навіґація, Найти
Гайворон

Гайворон або тыж грач (Corvus frugilegus) є великый вороновый птах.

Опис[едіт.]

Великый дас ги ворона, росте до 45–47 цм, важыть 200–625 ґ і роспятя крыл мірять 81 - 94 цм.[1] Тїло мать зароснуте тмавым пірём, яке мать в яснім сонячнім світлї характерістічный металовый надых, выразно суть на ёго тїлї тырчачі пірка на ногах і міцный, сивобурый дзыбак, котрого корїнь мають дорослы екземплары світлый і неопіреный, з чім го годен добрї одлишыти од далшых середоевропскых вороновых співаків. Молоды птахы але мають згруба аж до шестого місяця корїнь дзёбака опіреный.

Росшырїня і чісленость[едіт.]

Мапка з росшырїнём гайворона (червено).

Гайворон мать дуже россяглый ареал росшырїня і належыть к найросшыренїшым і найчіселнїшым европскым вороновым птахам (лем европска популація рахує дас 20–35 000 000 екземпларів[2]). Практічно ся находить в цїлій Европі з вынятком северной части Шкандінавії і Ісланду і в шырокім пасї од западной Азії аж по выходне прибережа Японії. В роках 1862-1874 быв інтродукованый тыж на Новый Зеланд, де ся але в сучасности находить уж лем рїдко.[3] Переважно є переселивый, в зимі звычайно міґрує лем на куртшы оддалености.

Еколоґія[едіт.]

Гайворон летить

Належыть міджі силно сполоченьскы птахы. В мімогнїзднїм часї ся находить в чісленых ґрупах, на сполочныйх становищах ся многораз згромаждюють і десять тісячі птахів.[4] Є тіпічный вчыткопожераючій, выглядавать переважно глисты, хробакы і ларвы, одпадкы, в меншій мірї жере і овоцины і пташачі яйця, годен уловити і меншых ссавцїв..[5][6] Многораз быв уж збаченый коло морьского прибережа, де їмать переважно водяны хробакы і слимакы. Через зиму любить навщівляти складкы одкаду і центры міст.

Гайворон є релатівно голосный вид. Часто ся озывать глубокым „крааа-крааа“, „кро“ або куртым „ґаґ“.[4][1]

Гнїздить в колоніях.[6] Величезне, неуправене гнїздо з конарїв будує справила на верьхах стромів і бігом апріля до нёго кладе 3-5 світло бурых, 39,1 × 27,9 мм[7] великых яєць з тмавыма фляками. На їх інкубації, яка тырвать дас 16-18 днїв, ся дїлять лем саміцї; самцї на яйцях не сидять, але по цїлый час зганяють про саміцї їджіня. Молодята суть опірены по 32-33 днях і поглавно доростатють уж коло 1. рока жывота. Середня довжка жывота гайворона у вольній природї є веце як 15 років, затля найстарпый вольно жыючій екземплар ся дожыв цїлых 22 років.[8]

Гайворон і чоловік[едіт.]

Гайвороны ся вернули - образ од Алексія Саврасова з року 1871.

Тыж як кавка або ворона мать ай гайворон вызначне заступлїня в народнім фолклорї. уж од давных часїв выступує в добовій літературї і малярьстві і в давнинї быв обще браный як сімбол смолы, зказы, напастї, приходячой зимы і біды.

Підвиы[едіт.]

Гайворон ся находить цїлково в двох підвидах:[1]

  • C. f. frugilegus - Европа і западна Азія.
  • C. f. pastinator - решта Азії.

Жрідла і референції[едіт.]

Тота статя є часточно або цалком основана на перекладї статї Havran polní на чеській Вікіпедії.

  1. 1,0 1,1 1,2 http://www.biolib.cz/cz/taxon/id8984/
  2. http://www.iucnredlist.org/details/146656
  3. Heather, B. a Robertson, H. (2005): The Field Guide to the Birds of New Zealand, Viking.
  4. 4,0 4,1 Dungel J., Hudec, K. (2001): Atlas ptáků České a Slovenské republiky; str. 218. Academia, Praha. ISBN 978-80-200-0927-2
  5. Mullarney, K., Svensson, L., Zetterstrom, D., & Grant, P.J. (1999): Collins Bird Guide. HarperCollins Publishers Ltd, Londýn.
  6. 6,0 6,1 Lack, P. (1986): The Atlas of Wintering Birds in Britain and Ireland. T. & A. D. Poyser Ltd, Calton.
  7. http://www.prirodainfo.cz/karta.php?cislo=394.00
  8. http://www.priroda.cz/lexikon.php?detail=853/