Александр Пушкин

Александр Пушкин
Александр Пушкин
	Александр Сергеевич Пушкин
	Orest Kiprensky - Портрет поэта А.С.Пушкина - Google Art Project.jpg
Уроджѣня	26 мая 1799; Москва
Умертя	29 януара 1837; Санкт-Петербурґ; •вогнепальна рана
Погреб	Святогорський монастир;
Псевдоним	Александр НКШП, Иван Петрович Белкин, Феофилакт Косичкин, P., Ст. Арз. (Старый Арзамасец), А. Б.
Занятя	поет, прозаїк, драматик, літературний критик, перекладатель, історік, прозаїк-романіст, лібретист, колекціонер книг, публіціста, писатель, дитячий письменник, драматург, есеїст, бретер, автор
Язык творох	російскый , французькый
Горожанство	Російска імперія
Реліґія	Православіє
Час творбы	1814—1837;
Жанры	проза, публіцістіка, критика, історичний роман, роман у віршах, розбійницький роман, повість, приповідка, п'єса
Тренд	романтізм
Батько	Пушкін Сергій Львович
Матір	Пушкіна Надія Осипівна
Брат, сестра	Ольга Сергіївна Павлищева, Лев Сергійович Пушкін
Дѣти	Гартунг Марія Олександрівна, Пушкіна Наталія Олександрівна, Пушкін Олександр Олександрович, Пушкін Григорій Олександрович
	Influenced Джон Кітс, Волтер, Данте Аліґєрі, Йоганн Фольфґанґ фон Ґёте, Йоганн-Фрідріх Шиллер, Вільям Шекспір, Джордж Ґордон Байрон, Персі Біші Шеллі;
Вызначны роботы	Євгеній Онєгін, Капітанська дочка, Борис Годунов, Руслан і Людмила, Пророк (вірш), Казка про попа і наймита його Балду, Казка про рибака та рибку, Казка про мертву царівну та про сімох богатирів, Казка про золотого півника
Александр Пушкин на Викискладѣ
	VIAF:66477450, 100017534; GND:118641816; LCCN:n80036579; FAST:52329; BNF:12007375v; NLKR/NLC:jn19990210513; OL:OL47908A; ЕІУ:Pushkin_O;; ; Ту можуть быти податкы з Wikidata,; не контролованы авторами статѣ

Александр Серґеєвич Пушкин (російскы: Александр Сергеевич Пушкин; 26. мая / 6. юна 1799, Москва — 29. януара / 10. фебруара 1837^[1], Петроград) — росийскый поет, прозаик і драматик. Быват признаваный за закладателя модерной росийской литературы.

Жывот

Походив зо старого шляхтичного роду. Штудовав в Царьскім Селї на ліцеї про шляхтїцїв. Пушкін ся політічно анґажовав (сімпатізовав з декабрістами). Быв членом сполку Зелена лампа і Арзамас. Року 1820 одышов до выгнанства до южной Росії і в року 1823 до Одесы. В року 1825 му дозволили ся вернути і він одышов до Москвы де засновав часопис Московский Вестник. Року 1831 ся переселив до Петрограду де ся оженив з Наталіёв Николаёвнов Ґончаровов. Того самого року ся став урядником міністерства загранічных дїл.

Дня 8. фебруара 1837 ся Пушкін стрїтив в бої з піштолями з миленькым своёй жены і пізнїшым французькым діпломатом Ґеорґесом д'Антгесом. Тот быв швыдкішый і стрїлив Пушкіна до бріха. В страшных муках го привезли домів, де царїв особный лїкарь проголосив ёго статус за безнадїйный. Вмер о два днї пізнїше. О ёго родину ся постарав з дожывотнов рентов царь.